Економічна мудрість битія
Усе нове в нім шиється з тряп’я !!!
В деякому місті Чернігові, назву якого в майбутьньому у мене нема бажання пам’ятати, не так давненько жив-був один з тих Механіків, чиє майно складалосяся з автомобіля DOBLO, штроборіза Фіолент та полудохлої орхідеї у скляному горщику.
Каклети “Школьні” здебільшого з хліба а не з мняса складали основу його харчування, та цибуля з квасом, у вигляді додаткового блюда, по неділям, — все це з’їдалоло три четверті його доходів. Залишки тратились на барахолці “Куренівка” на покупку всяких розеток, автоматів, дюбелів та інших причандалів які він потів тягав на завод на якому працював. Там небуло нічого. Розтягнули все, залишилось тільки ехо.
Вік нашого ідальго наближався до п’ятидесяти років; був він кріпкого сложенія, тілом міцний, лицем божественно прекрасєн, любитель вставать з позаранку і палкий прихильник всього що приносить задоволення.
Деякі злопихателі стверджують, що він зовсім ніякий не Механік а Електрик ,який працював сам на себе приватним порядком, а потім якимось дивом чорти заперли його працювати на Завод… Впрочім, для нашої оповідки це не має суттєвого значення.
Головне те – що все, про що Механік тут розповість – являється святою правдою. Кристально чистою як сльоза Марсіанської дєвствєнніци!
